Життя та вічність - Морріс Ламм

Питання смерті, жалоби та днів пам'яті в традиції іудаїзму.
Смерть критичний момент у житті, і те, як він ставиться до смерті, значною мірою визначає його розуміння самого життя. Оскільки існує єврейський спосіб життя, існує єврейський погляд на смерть.
Написання цієї книги було дуже нелегким для автора завданням. Не так через необхідність ретельно досліджувати численні звичаї і вірування, які мають тенденцію залишати вмираючого наодинці з тяжкими думками про смерть, скільки через свідомість марності власних зусиль, у передчутті невдачі на шляху до вирішення поставленого автором виховного завдання.
Як правило, люди не хочуть нічого знати про смерть, поки їм здається, що вона далека. Коли вони відчувають її наближення, їм не до вивчення релігійного підходи до неї.
Більшість людей не прагне вивчати єврейську традицію, пов'язану із проблемами смерті. Люди відчувають неприязнь до розгляду цих проблем, прагнуть ухилитися від обговорення питань, які смерть одного з родичів висуває в сім'ї, намагаються використати словесні та зорові евфемізми* з метою заглушити страх очікування кінця, тобто намагаються уникнути всього того, що Джоффрі Горер образно назвав. порнографією смерті».У нашому суспільстві крива насильства піднялася вище, ніж будь-коли в історії; ми можемо підраховувати масштаби можливого масового знищення людей, яке у разі ядерної катастрофи може досягти неймовірних розмірів; телебачення щодня показує найрізноманітніші способи вбивства, а ми боїмося навіть говорити про можливість нашої смерті. Ми, як то кажуть, смертельно боїмося смерті, і тому вважаємо за краще знайомитися з обрядами жалоби лише тоді, коли це стає вже неминучим.
Але критичний момент настане. І яка гарантія, що ми гідно з ним впораємося, якщо замість того, щоб заздалегідь у всьому розібратися, відкладатимемо на потім тяжкі роздуми? І якщо ми не знаємо всього, що при цьому знати необхідно, чи буде людина, яка прожила свій вік як єврей, похована, як слід бути похованою єврею? Чи не вийде, що ми неминуче підкоримося правилам, встановленим комерційними похоронними компаніями, а не надійдемо відповідно до вчення наших духовних наставників? Чи не вийде, що похорон єврея нагадуватиме похорон християнина? Що тоді залишиться єврейського від традиційно єврейського розуміння смерті? А якщо відкинути єврейську традицію щодо смерті, то що єврейського залишиться від єврейського розуміння життя?