Книга Суддів. З тлумаченнями Раші і Малбіму

Книга Шофтім охоплює період після смерті Єгошуа і старійшин, на зміну яким прийшло покоління тих, хто не знав Господа і те діяння, яке вчинив Він Ісраелю [2, 10].

Цей період триває до помазання Шауля, першого царя. Правителі народу, Шофтім, були носіями влади у сфері політичній, військовій, правовій і духовній. Від самодержавного монарха суддю віддаляла тільки законодавча функція, бо єдиним законодавцем для народу Ісраеля був Б-г, Хто волю Свою повідомляв народу через
пророків.

Правителі, про яких оповідає Книга Шофтім, відрізняються тим, що ними за різних обставин рухає дух Господній і вони обрані Господом для виконання якоїсь особливої місії. Часом обрання передує народженню майбутнього судді, як це було у випадку Шимшона і Шемуеля, а часом обранцем стає сформована людина, як, наприклад, Гідеон або Іфтах. Хай там як, але суддю не люди призначають, але він отримує свою посвяту від Б-га, як і перші правителі народу, Моше і Йеошуа. Виходячи з цього, ми розуміємо, що Авімелех, син Гідона, який злочинно заволодів владою, суддею на ділі не став.

Обрання судді, подібно до обрання пророка, не завжди було довічним. Судді правили не до кінця своїх днів, а до завершення покладеної на них місії, обмеженої у відношенні тимчасовому або територіальному. За винятком пророка Шемуеля ніхто із суддів не правив народом на всій землі Ісраеля.