Ховот Алевавот. Заповіді серця. Том 2

Мета книги "Ховот Алевавот" - дати нам знання про усе різноманіття заповідей та озброїти нас духовними засобами, необхідними для виконання не тільки тих з них, які пов'язані з явним фізичною дією, але також і тих, численних та надзвичайно важливих, що виконуються непомітно для оточуючих у глибині наших сердець та душ.

Заповіді першого виду, як, наприклад, ціціт і тфілін, слухання шофара, сидіння в сукке та інше, мають чіткі тимчасові та інші кордони, припускають виконання цілком певних запропонованих дій.

Водночас, заповіді другого виду, такі, наприклад, як любов до Всевишнього та впевненість у Ньому, страх перед Ним, заборона бажати належить ближньому, ненавидіти його та мстити йому, дійсні всюди та завжди, поки людина усвідомлює себе.

Вони накладають свій відбиток на все, чим людина займається в цьому світі: на виконання практичних заповідей, на діяльність в добуванні їжі та інші його земні справи, на його відносини з іншими людьми; зрештою, вони визначають успіх його служіння.

Є десять попередніх умов. Коли вони здійсняться в серці людини йому стане зрозуміло, що вони є основою його служіння та корінням його справ, - тільки тоді посвята його справ Богу знайде повноту та завершеність, і не будуть вони робитися в ім'я чогось іншого, і не буде людина сподіватися ні на кого іншого, крім Бога, й не буде спрямований у своїх справах на виконання нічиєї іншої волі, крім Його.

Ховот алевавот написана на початку 9-го століття п'ятого тисячоліття за єврейським літочисленням, тобто близько 950 років тому (приблизно тоді ж народився Раші), арабською мовою. Ця мова була найбільш доступна та зрозуміла, як свідчить автор у своєму передмові, більшості євреїв в його поколінні (серед євреїв, що жили під владою маврів - в Іспанії та північній Африці).

Через приблизно 70 років вона була переведена на іврит двома різними перекладачами. Один з цих перекладів, ближчий до оригіналу, виконаний р. Юда Тібон, став класичним. Він багато разів перевидавався та вивчався у наступних поколіннях, і з нього виконаний цей переклад книги на російську мову. Як вказує перекладач в передмові, він намагався зробити його точним, нічого не додаючи та не позбавляючи.

Однак, саме через стислість цього перекладу, в поєднанні з величезною глибиною думки та особливою вишуканістю стилю, вивчення книги по ній було дуже нелегким. Згодом були написані численні коментарі, але навіть з ними настільки серйозна книга вимагає чимало праці та часу. Внаслідок усього цього і виник задум перевести книгу на російську мову.